Александр Сергеевич Лейбин (26.03.1914 – 12.03.1990)

• Олександр Сергійович Лейбін народився в Києві в сім’ї полковника, військового інженера, мати була вчителькою. У 1916-1926 рр. сім’я жила в Хоролі. У 1928 р. О.С. Лейбін закінчив школу в селищі Південному Харківської області. У 1932 р. закінчив Харківський електромеханічний технікум. У 1934 році вступив на математичне відділення фізмата ХДУ, який закінчив у 1939 році за спеціальністю «Геометрія». У 1939-1941 рр. він навчався в аспірантурі Інститута математики і механіки ХДУ і працював на посаді асистента на кафедрі математичного аналіза, згодом на кафедрі геометрії. В 1943-1945 рр. був на службі в армії.
• О.С. Лейбін з 1945 р. працював в Харківському університеті асистентом на кафедрі геометрії, до 1950 р. він також працював в Інституті математики й механіки. В 1946 р. О.С. Лейбін захистив кандидатську дисертацію “Топологічна модель Бойя проективної площини та її сферичне відображення”. В 1953 р. він був обраний доцентом кафедри теорії функцій, в 1955 р. – доцентом кафедри математичної фізики. В 1959 – 1961 рр. він виконував обов’язки ученого секретаря Ради Фізмату. В 1961-1972 рр. О.С. Лейбін завідував кафедрою загальної математики, в 1972-1977 рр. працював доцентом цієї кафедри.
  
• З 1964 р., після заснування журналу “Український геометричний збірник”, О.С. Лейбін був відповідальним секретарем його редколегії. Він проводив обширне листування з авторами робіт, коректував статті, консультував молодих авторів, організовував видання “Українського геометричного збірника” від № 1 до № 33 (усього було видано 35 випусків).
  
• Всі наукові роботи О.С. Лейбіна присвячені геометрії. Ось деякі з отриманих ним результатів. У кандидатській дисертації О. С. Лейбін дає вирішення питання, на яке вказували Д. Гільберт та Кон-Фоссен в книзі “Наочна геометрія” (1932 р.). Це задача про побудову сферичного відображення топологічної моделі Бойя проективної площини. О. С. Лейбін будує його наочними методами у вигляді замкненої многолистної поверхні, що покриває сферу. Також розглядається деформація “римської” поверхні Штейнера у поверхню Бойя. В роботі “Про згинання опуклих поверхонь з краєм” (УМН, 1950, Т. 5, вип. 4) за допомогою теореми О. Д. Александрова “про склеювання” О. С. Лейбін показав, що будь-яка опукла поверхня, яку можна отримати із замкненої видаленням області додатньої кривини, згинна.
  
• В 1969-1975 рр. О. С. Лейбін опублікував в “Українському геометричному збірнику” в співавторстві зі своїм учнем В. Ф. Ігнатенко 11 робіт, в яких розглядаються багатогранники та алгебраїчні поверхні в E ³ , E ⁴ та E ⁵ з симетрією правильного симплекса та іншими видами симметрії.
  
• О.С. Лейбін багато займався учбово-методичною діяльністю, історією і популярізацією математики. В 1954 р. вийшла книга “Зображення і геометричні перетворення” (вид. ХДУ, – 51 с.). В збірнику “З історії вітчизняного природознавства” (Київ: Наукова думка,1964, – с.51-62) опублікована робота (у співавторстві з Ю. І. Гайдуком), що присвячена М. І. Гулаку. В співавторстві з Д. З. Гордєвським О. С. Лейбін опублікував монографію “Популярне введення в багатовимірну геометрію” (Х.: Вид-во ХДУ, 1964, – 192 с). О.С. Лейбін давав багато консультацій з питань нарисної геометрії. Разом з Д. З. Гордєвським він виконав роботу з систематизації та упорядкування трудів академіка Д.М. Сінцова.
  
• О.С. Лейбін читав курси лекцій з аналітичної геометрії, з основ геометрії, математичного аналізу, курс вищої математики, а також спецкурси з геометрії опуклих тіл, теорії геометричних побудов та ін. Учнями О. С. Лейбіна, захистившими дисертації були С. М. Сопов і В.Ф. Ігнатенко, згодом зав. кафедрою геометрії в Симферопольському університеті.
  
• О. С. Лейбін був широко освіченою, доброзичливою та глибоко інтелігентною людиною. Він прекрасно розумівся в музиці і дуже любив її, гарно грав на фортепіано. На протязі багатьох років керував студентським хором і вокальним ансамблем, акомпанував інструменталістам і співакам (студентам, викладачам, в тому числі Д. З. Гордєвському). О.С. Лейбін постійно брав участь в концертах і фестивалях університетської художньої самодіяльності.